Розвиток
інтелектуальних компетентностей особистості
на уроках української мови та літератури
Нікого
нічого не можна навчити,
можливо тільки допомогти людині
самій для себе зробити відкриття
Галілео Галілей
Галілео Галілей
Все більш важливим серед завдань освіти стає завдання підготовки учнів,
спроможних аналізувати проблему, визначати найбільш ефективні шляхи її
вирішення. Освіта XXI століття зосереджує свою увагу «на вихованні відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти
і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію,
використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне
змінити на краще своє життя і життя своєї країни» [2] . Отже, постає проблема
інтелектуальної компетентності сучасних учнів.
Проблемам активізації навчально-пізнавальної та інтелектуальної діяльності
присвячують дослідження психологи й
педагоги як іноземні, так і вітчизняні:
Зак З.А., Холодна М.А., Поліванов
О.М., Обухова Л.Ф., Науменко Р.А.,
Ротко М.В., Г. Айзенк, Х. Гарднер, Дж. Гілфорд, Р. Кеттел, Ч. Спірмен,
Р. Стернберг, Л. Терстоун та інші. Науково - теоретичну базу досвіду
становить Регіональна програма впровадження компетентісно зорієнтованого
підходу до проведення навчального процесу.
Актуальність представленого досвіду полягає у
використанні сучасних технологій у комплексі, що допомагають глибоко засвоювати
і систематизувати знання, стимулюють запам’ятовування матеріалу, забезпечують
психологічний комфорт, формують уміння самостійно працювати над розвитком інтелекту, підвищенням
культурного рівня, набуттям моральних якостей. Питання
розвитку інтелектуальної компетентності на уроках української мови та
літератури мало досліджене у вітчизняній педагогіці, тому новизною даної роботи є створення методичної системи інтелектуального розвитку
особистості засобами української мови та літератури ; визначення пріоритетною метою сучасної освіти розвиток інтелектуальних компетенцій
особистості та пропозиція введення визначення рівня ІК (інтелектуальної компетентності) у різних вікових групах, що
сприятиме усуненню недоліків у сучасній освітній системі, щодо подолання
бар’єру між школою та суспільним життям, слугуватиме засобом навчальної
оптимізації школярів на усіх етапах навчання (з 5 по 11 клас).
Науковим підґрунтям даної роботи є вивчення психологічних умов формування інтелектуальної
компетентності в підлітків на основі досліджень вітчизняних та зарубіжних
педагогів та психологів.
Домінуючими методами в поданій методичній системі є практичні методи, бо саме вони лежать в основі
формування компетентностей.
Об’єкт дослідження – інтелектуальний розвиток особистості.
Предмет дослідження – методична система, спрямована на підвищення інтелектуальної компетенції
учнів.
Зміст представленого досвіду зосереджений на мотиваційному аспекті інтелектуальної
обдарованості учнів, що включає в себе
потребу в нових враженнях, потребу в дослідженнях, потребу в пошуках істини,
потребу у вирішенні протиріч.
Мета роботи над проблемою полягає в теоретичному обґрунтуванні методичної системи
інтелектуального розвитку та в підборі ефективних методів, прийомів та
технологій, спрямованих на формування інтелектуальної компетентності учнів у
процесі вивчення української мови та літератури.
В основу дослідження покладено
гіпотезу: використання даної методичної системи сприятиме підвищенню
ефективності вивчення навчального предмета, удосконаленню літературної освіти
школярів, високому рівню розвитку інтелектуальної компетенції особистості.
Мета дослідження передбачає вирішення таких завдань:
ü
вивчити й узагальнити стан
розроблення питання інтелектуального розвитку особистості у психології та
питання формування інтелектуальної компетентності у педагогіці та методиці викладання української
мови та літератури;
ü
розробити й науково
обґрунтувати методичну систему розвитку інтелектуальної компетенції учнів 5 –
11 класів у процесі вивчення української мови та літератури;
ü
експериментально перевірити
ефективність упровадження створеної методичної системи у шкільну практику
вивчення української мови та літератури, психолого-педагогічне забезпечення
системи інтелектуального розвитку на практиці.
Формування інтелектуальної компетентності на уроках української мови та
літератури базується на особливостях особистісно зорієнтованого навчання, що
передбачає нову педагогічну етику, визначальною рисою якої є взаєморозуміння,
взаємоповага, творче співробітництво [2], та на засадах інтелектуального розвитку,
що визначається комплексом пізнавальних процесів: уваги, сприйняття, мислення,
пам'яті, уяви .
Упровадження даного досвіду здійснюється
за рахунок використання інноваційних технологій навчання.
Поширення досвіду відбувається під час засідань МО вчителів української
мови та літератури школи та міста, на семінарах та відкритих уроках.
Подані матеріали можуть бути
використані вчителями української мови та літератури на уроках, під час
викладання спецкурсів та курсів за вибором,
на позакласних заняттях.
РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Інтелектуальна компетентність та
психологічні
умови її формування у підлітків
У сучасній педагогіці фундаментальною є роль формування інтелектуальної
компетентності.
У психолого-педагогічній літературі існує кілька підходів до визначення
поняття «інтелектуальна компетентність». М. А. Холодна [29] визначає інтелектуальну компетентність як особливий тип організації
знань, що дає можливість ефективно їх використовувати в професійній діяльності.
Е.Ф. Зеєр розглядає компетентність
як уміння використовувати накопичені знання та навички в процесі своєї
діяльності [17].
І.А. Зимня [18] – як інтелектуальний досвід
діяльності людини, який базується на отриманих знаннях. Аналізуючи дослідження психологів та
педагогів, можна виділити основну
складову інтелектуальної компетентності – сформовану базу знань та вмінь.
Ключові поняття інтелектуальної компетентності - інтелект та компетентність.
Компетентність – синонім понять «поінформованість», «обізнаність», «досвідченість»,
«авторитетність» [3]. За означенням Міжнародного департаменту стандартів
навчання, компетентність визначається як спроможність кваліфіковано проводити
діяльність, виконувати завдання або роботу та здатність застосовувати знання й
уміння».
Інтелект – це глобальна здатність розумно
діяти, раціонально мислити і добре справлятися з життєвими обставинами, тобто
успішно мірятися силою з навколишнім світом.
Складові інтелекту: дані або знання інформації; здатність знаходити або створювати знання.
Базові компоненти
інтелекту:
Ø
обсяг пам’яті (особливо
короткочасної);
Ø
швидкість сприйняття;
Ø
час, протягом якого
інформація утримується на поверхні свідомості (в середньому 5-6 секунд);
Ø
здатність до
адекватного кодування та декодування отриманої інформації.
Залежність інтелекту від якості освіти підтверджена численними науковими
дослідженнями. Так, відомий американський фахівець у галузі теорії і практики
психологічного тестування А. Анастазі зазначає, що IQ – не постійна величина і
змінюється під впливом навколишнього середовища. Зміна коефіцієнту
інтелектуальності пов’язана з тим, наскільки вміло організовано навчання і
виховання у школі і, зокрема, наскільки послідовно реалізується індивідуальний
підхід до учнів.
На початку ХХ століття у Франції (А. Біне) та США ( Дж. Кеттел ) були зроблені
перші спроби вимірювання розвитку розумових здібностей людини[4].
Найбільше поширення отримала в наш час методика визначення рівня інтелектуального
розвитку людини, запропонована психологом Д. Векслером (1949), в якій
використовується поняття "коефіцієнт інтелекту" – IQ. Саме поняття
"коефіцієнт інтелекту" запропонував американський психолог Льюіс
Термен. Для визначення IQ (KІ) необхідно виконати систему тестів. Середнє
значення КІ (коефіцієнт інтелекту) – 100 балів. Даний коефіцієнт допоможе
подолати проблему сучасної школи у пошуку обдарованих дітей й уникнути помилки
багатьох педагогів як сучасних, так і попередніх років, які здібними вважали
учнів з високими балами з предметів.
За даними досліджень Е.
Торренса, до 30% відрахованих зі школи за неуспішність складають обдаровані
діти. Психологи США вивчили життєвий шлях 400
відомих людей, з’ясувалося, що 60% з них мали в школі серйозні проблеми:
К.Е. Ціолковський пішов до гімназії в 12 років. У другому класі був залишений
на повторний курс. У третьому класі взагалі був виключений з гімназії. Рене Декарт
взагалі не любив вчитися до 17 років. Томасу
Едісону було поставлено діагноз "розумова недорозвиненість" і його не
рекомендували здавати для навчання в школу. "З вас, Ейнштейне, нічого путнього не вийде", – говорили Альберту
вчителі.
Отже, є
надзвичайно важливим у формуванні інтелектуальної компетентності контроль рівня ІК в учнів, щоб не
втрачати, а вчасно розгледіти інтелектуально здібних дітей та створювати умови
для розумового зростання підлітків.
Психологічні
умови учнів середньої та старшої школи сприятливі для розвитку інтелектуальних
компетентностей, так як підлітковий вік характеризується підвищеною інтелектуальною активністю. Прагнення до самоосвіти,
самоствердження – характерні особливості й
підліткового, і раннього юнацького віку. Тому саме у цьому віці є
актуальним розвиток інтелектуальних здібностей учнів. Розвивається здатність до
абстрактного мислення, до розумових експериментів, до більш складних процесів
аналізу й синтезу сприйманих об’єктів. Учні можуть формулювати гіпотези, обґрунтовувати,
доводити певні положення, робити широкі узагальнення, досліджувати й
порівнювати між собою різні альтернативи у вирішенні однакових завдань. Важлива
особливість цього віку - формування активного, самостійного, творчого мислення,
вдосконалення мовлення як засобу спілкування. Підліток вже в змозі самостійно
організовувати свою увагу, пам’ять, мислення, сприймання, уяву, певною мірою
регулювати власні емоційно-вольові процеси тощо. Зростає обсяг, концентрація та
стійкість цих процесів,специфічна вибірковість.[3]
Отже, формування інтелектуальної компетентності в підлітків у процесі навчання
української мови та літератури потребує
використання систем завдань, ефективних форм роботи, інноваційних технологій, відповідних
методів, засобів навчання та прийомів, спрямованих на удосконалення інтелектуальних здатностей, пов’язаних з психічними
процесами: сприйманням, увагою, пам’яттю,
мисленням, уявою та розвитком мовлення, що складають
пізнавально-інтелектуальну сферу людини. Не менш важливими є організація самостійної
діяльності учнів, їх спроможність організовувати та контролювати власну інтелектуальну
діяльність. Ефективності такої роботи сприяє оновлення традиційних методів та
прийомів навчання, відбір та використання найефективніших сучасних та активних
моделей навчання: особистісно зорієнтованого, проектного, інтерактивного,
проблемного навчання та навчання із використанням засобів ІКТ.
Способи розвитку інтелектуальної
компетентності учнів на уроках української мови та літератури
Сім
ідей оновлення традиційних методів навчання
Один
із способів упровадження даного досвіду розвитку інтелектуальної компетентності
є оновлення традиційних прийомів, методів навчання, що може стати добрим
стимулом залучення невикористаних психічних резервів учнів, додатковим
поштовхом до їх інтелектуального розвитку, сприятиме зняттю стресу, що виникає
внаслідок одноманітності шкільного життя, знайомству з простими способами
розвитку уваги, пам’яті, сприймання, уяви, мислення, навчанню ефективних
технологій обробки та запам’ятовування інформації.
Учитель використовує особистісний діалог як домінуючу форму навчального
спілкування, спонукання до обміну думок, вражень, моделювання життєвих
ситуацій, включає спеціально сконструйовані ситуації вибору, авансування
успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання. Принципово важливою є орієнтація
на розвиток творчої активності, творчого мислення, здібностей до адекватної
діяльності в нових умовах. Оновлення традиційної методики навчання української
мови та літератури вбачається у зміні акцентів у використанні методів та
прийомів, у їх урізноманітненні та удосконаленні відповідно до наступних ідей.
1 Ідея. Підбір цікавих та незвичайних назв роботи,
що викличуть усмішку, зацікавленість,
здивування в учнів. . Наприклад: «Науковий експрес», «Телестудія», «Юні
редактори», «Оратори», «Усна естафета», «Усний екзамен»,«Конструкторське бюро»,
«Я – педагог», «Павутиння», «Лінгвістичні змагання», «Заморочки з бочки»,
«Експромт - інтерв’ю», «Матриця», «Літературний аукціон», «Літературний тренажер»,
«Детектор брехні» тощо.
2 Ідея. Доповнення
завдань, їх ускладнення. Наприклад, поряд з традиційними диктантами
(вибірковим, словниковим, пояснювальним, розподільним і т. д.) проводити такі
види диктантів (18) : графічний диктант,
творчий диктант, малюнковий диктант, орфографічний, диктант-переклад,
фразеологічний, загадковий, порівняльний, цифровий, фонетичний, орфоепічний,
лексичний, морфологічний, помилковий, словниково-тематичний,
диктант-взаємоперевірка, міні-диктант із завданням, літературний диктант тощо.
3 Ідея. Підбір різноманітних оригінальних форм,
прийомів роботи для формування уміння використовувати знання у конкретних ситуаціях, тобто для розвитку
інтелектуальної компетентності учнів:
• уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей,
урок-засідання, урок - круглий стіл, урок-конгрес, урок-практикум, урок -
прес-конференція, урок - проблемний стіл, урок-семінар, урок-суд,
урок-телеміст);
• уроки-дослідження (урок-знайомство, урок - панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання,
урок "Слідство ведуть знатоки", урок "Що? Де? Коли?");
• уроки-звіти (урок-аукціон, урок-залік, урок-захист, урок-інтерв’ю,
урок-екзамен, урок-ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок - огляд знань,
урок-презентація, урок-ярмарок);
• уроки-змагання (урок - брейнг-ринг, урок-вікторина, урок-КВД - конкурс
винахідливих та допитливих, урок - КВК - конкурс веселих та кмітливих,
урок-конкурс, урок - мозкова атака, урок-турнір);
• уроки-мандрівки (урок-екскурс, урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорож);
• уроки - сюжетні замальовки (урок-віночок, урок-вечорниці,
урок-драматизація, урок-казка, урок - картинна галерея, урок-ранок,
урок-спектакль, урок-фестиваль, урок - усний журнал);
«Заморочки з діжки»: на аркушах паперу вказані слова, які потрібно проаналізувати відповідно до вивченої теми. Учні по черзі
наосліп дістають аркуш паперу з написом із уявної діжки ( це може бути чийсь
капелюх, пакет, пенал) та швидко відповідають;
робота з перфокартами, робота «Юні редактори», графічна робота
або графічний диктант, кодування;
лінгвістичний та ідейно-художній аналізи, порядковий аналіз поезії,
конструювання, складання сенканів до вивчених
понять з мови (дієслово, фонетика, речення), художніх образів з літератури та
під час підготовки до написання твору;
тестові завдання, клоуз-тести, тести «Так чи ні», усні екзамени,творчі
екзамени, бліц - опитування, експромт – виступ допомагають створити
критичну ситуацію та змусити учня швидко приймати рішення, висловлювати свою
думку та виступати з повідомленням без підготовки;
цифрова робота сприяє розвитку мисленнєвої здатності
заміщення термінів, понять цифрами;
вправа «Запитання» сприяє розвитку довільної уваги: кожному
учню пропонується протягом уроку скласти запитання за матеріалом уроку, які
розпочиналися б зі слів Що? Де? Коли?
Чому? Як?. Наприкінці уроку проводиться конкурс на найкраще запитання.
літературні та мовознавчі хвилинки допомагають також активізувати різностороннє мислення, стимулюють творчу
уяву : «Орфографічна хвилинка», «Літературна хвилинка», «Творчі фантазії»,
«Артикуляційна гімнастика».
4 Ідея. Мовний та літературний тренажер допомагає тренувати пам'ять. Установлення літературних співвідношень
тренує довготривалу пам'ять учнів та формує стійкі знання формальних особливостей
літературних творів, понять, правил. Наприклад, запам’ятати правило допомагають
веселі фрази за методикою
П. Ющука : «Де ти з’їси ці лини» (приголосні звуки, після яких потрібно
вживати м’який знак), «Де ти з’їси цю
чашу жиру» (правило «дев’ятки»), «Кафе
птах» (правило вживання префікса с-), «Мавпа
Буф» (правило вживання апострофа), «Буде
гоже ґедзю в джазі» (дзвінкі приголосні звуки).
5 Ідея. Зоропоезії, з ними вчитель знайомить учнів старшого підліткового віку на
уроках вивчення літератури рідного краю. Ці поезії допомагають учителю
формувати в учнів уміння створювати власні гіпотези, кодувати інформацію та
трактувати по-своєму побачене, викликають бажання придумати власні зоропоезії
на основі життєвого досвіду.
6 Ідея. Систематична гра ( гра, яка
використовується на уроках постійно, коротко - або довготривала ). Саме в грі розвивається здатність створювати узагальнені типові образи,
подумки перетворювати їх. Гра озброює дитину доступними способами активного
впливу, моделювання за допомогою зовнішніх, предметних дій такого змісту, який
за інших умов був би недосяжним і не міг би бути по-справжньому освоєний.
У систематичній оригінальній грі складаються сприятливі умови для розвитку
інтелекту дитини, гра часто має форму змагань із залученням членів журі, з
підрахунком балів, із використанням підручних матеріалів, неординарних назв.
7 Ідея. Тренінгові вправи. На відміну
від традиційного навчання, яке за своєю сутністю є формою передачі та засвоєння
знань, тренінги охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності
(соціальної,
емоційної та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття
рішень, взаємодії тощо, є ефективним засобом активізації усвідомленої інтелектуальної
діяльності учнів. Тренінг сприяє формуванню
соціально-психологічних компетентностей
школярів, що полегшує їх адаптацію у суспільстві [27] .
Методичні
рекомендації щодо проведення тренінгових вправ
на
уроках української мови та літератури
Проведення тренінгових занять
підвищує рівень психологічної стійкості учнів у критичних життєвих ситуаціях,
що досягається через пошук індивідуальних та групових стратегій подолання
маніпулятивного впливу на особистість, розвиток адекватної самооцінки. На таких
заняттях створюються оптимальні умови
для активізації усвідомленої інтелектуальної діяльності підлітків.
На таких уроках для закріплення
більш повного об’єму інформації набутої протягом уроку учитель використовує всі
шляхи сприймання: візуальний; аудіальний; кінестетичний і виступає у ролі тренера.
Тренінг має певну
структуру.
У вступній
частині тренінгу вчитель пропонує вирішити такі завдання:
ü
оцінити рівень
засвоєння матеріалу попереднього тренінгу (отримання зворотнього
зв’язку). Зазвичай здійснюється у формі
бесіди (що найбільше запам’яталося чи сподобалося на минулому тренінгу) або
перевірки домашнього завдання;
ü
оголосити
тему поточного тренінгу і виявлення очікувань;
ü
створити
доброзичливу і продуктивну атмосферу
(цей
етап називають загальним терміном «знайомство»). Він
проходить у формі самопрезентації чи взаємопрезентаїї
учасників тренінгу;
підтримати дисципліну у формі прийняття, уточнення або
повторення правил групи.
Основна
частина тренінгу — кілька тематичних завдань у поєднанні з вправами на зняття
м'язового і психологічного напруження.
В основній частині тренінгу іноді
педагог виділяє теоретичний і практичний блоки. Проте цей поділ є досить
умовним. Адже знання (як і уміння та навички) на тренінгу здобуваються в
процесі виконання практичних завдань (міні-лекції у формі бесіди, презентації,
взаємонавчання, робота в групах).
Заключна
частина тренінгу охоплює:
ü
підведення підсумків;
ü
отримання зворотного зв’язку за
тематикою поточного тренінгу;
ü
релаксацію і процедури завершення тренінгу .
Така форма роботи має ряд переваг. А саме:
1)
тренінги можна проводити будь-де;
2) під час тренінгу дитина усвідомлює, що її робота має зміст;
3) на тренінгах можна рухатись;
4) на тренінгах можна працювати руками;
5) під час тренінгів можна розмовляти та розвивати зв’язне мовлення;
6) дитина пробує зрозуміти істину;
7) дитина сама шукає знань.
2) під час тренінгу дитина усвідомлює, що її робота має зміст;
3) на тренінгах можна рухатись;
4) на тренінгах можна працювати руками;
5) під час тренінгів можна розмовляти та розвивати зв’язне мовлення;
6) дитина пробує зрозуміти істину;
7) дитина сама шукає знань.
На відміну від традиційного навчання, яке
за своєю сутністю є формою передачі та засвоєння знань, тренінги
охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної,
емоційної та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття
рішень, взаємодії тощо.
Актуальність
тренінгових форм пов’язана з тим, що:
ü у світі швидких
змін і старіння знань, миттєвого розповсюдження нової інформації,
звужується спектр застосування традиційних форм навчання;
ü тренінги дають
можливість набути нові навички і уміння;
ü шляхом
запровадження інтерактивних методик активізується діяльність школярів;
ü є можливість
зменшення небажаних проявів поведінки, неефективного спілкування, особливостей
реагування тощо;
ü розгляд різних
шляхів розв’язання проблеми дає можливість змінити погляди на проблему;
ü учитель не домінує
над учнем, а «допомагає» йому у процесі здобуття нових знань (є фасилітатором) шляхом розвитку
власної активності, спрямовує і регулює їх спільну діяльність;
ü забезпечує
адекватний зворотний зв’язок між тренером (учителем) і учнем;
ü сприяє корекції
неефективних моделей поведінки та їх заміні на нові, ефективніші.
Це дає
змогу забезпечити дальший розвиток у випускників школи вмінь і навичок,
потрібних у їхній майбутній діяльності. Суттєвою перевагою тренінгової форми роботи є
те, що:
ü вона дає можливість вивчити, розглянути,
«програти» різні складні життєві ситуації;
ü здобувши певний життєвий досвід у штучній
атмосфері, і виробити певні алгоритми вирішення критичних життєвих ситуацій;
ü проте головною метою тренінгу є «формування
життєвих компетентностей, тобто здатності до адаптивної й позитивної
поведінки, що робить можливим для особистості вироблення ефективного підходу до
вимог і проблем щоденного життя».
Наприклад, вивчаючи новий розділ мовознавства, учні
повторюють раніше вивчені розділи науки про мову. На початку уроку вчитель у
ролі тренера проводить активізацію знань та навчальної діяльності у формі
тренінгового «Знайомства» (учні
стають у «лінгвістичне коло», узявшись за руки, по черзі за годинниковою
стрілкою, називають відомі розділи науки про мову, дають їм коротку
характеристику);
групова робота «Денс» допомагає перевірити знання відразу в учнів усього класу. Наприклад, учні
слухають перелік дієслів, «танцюючи» показують їх особливості: активні дієслова
прострибують тричі, почувши пасивні - прокручуються навколо власної осі;
робота з м’ячем «Регбі» проводитися може на відкритій території (у спортзалі, на спортивному
майданчику, у саду). Наприклад, 7 клас «Прислівник. Ступені порівняння». Учні
кидають м’яч один одному, при цьому називають прислівники : 1 гравець називає
прислівник, утворений від прикметника, а 2 гравець утворює від нього форми вищого та найвищого ступеня порівняння
прислівників;
«Творче лото» - робота в парах, або колективно на дошці, сприяє розвитку творчого мислення
та мовлення. Наприклад, 7 клас, «Дієприкметниковий зворот». Кожна пара отримує
пакетик зі словами, з яких потрібно скласти речення. Утворене речення на парті
учні усно доповнюють дієприкметниковим зворотом та записують, правильно
вживаючи розділові знаки. На дошці учні можуть варіювати у реченні
дієприкметниковим зворотом: ставити у різні позиції щодо розділових знаків;
«Асоціації» - учні працюють у групах. Ефективний прийом на уроках української
літератури, сприяє розвитку творчої уяви, логічного мислення, уміння
встановлювати змістові зв’язки між поняттями на етапі вивчення нового
матеріалу, під час підготовчої роботи : створення асоціацій з предметом, який
стосується теми уроку. Наприклад, в 11 класі під час вивчення трилогії Уласа
Самчука «Марія» для наступного розкриття проблеми голодомору та створення
асоціацій учитель пропонує хліб;
«Живі пазли» - робота у групах, сприяє активізації інтелектуальної діяльності, розвиває
вміння кодування інформації. Наприклад, 5 - 8 клас, вивчення або повторення
теми «Члени речення». Кожній групі роздається просте речення з однаковою
кількістю слів з різною синтаксичною роллю,
та позначки членів речення для кожного учня групи, які вони прикріплюють на
одяг. Через 2-3 хвилини учні по черзі показують на собі схему речення: стають у
порядку розташування слів та за їх роллю у реченні, взявшись за руки відповідно
до позначок на одязі;
«Ляльковий театр» - допомагає учням усвідомити та запам’ятати навчальний матеріал,
наприклад, особливості відмінків іменників у 6 класі. Учитель виконує роль
керівника театру, учні - ляльки-відмінки, які виконують вказівки керівника,
здогадуючись чию роль він коментує (Додаток) ;
рольові ігри – розігрування та аналіз ситуацій на уроках мови та літератури сприяє
розвитку практичних умінь спілкування, вирішення комунікативних проблем в
колективі, формулювання судження, створення умовиводу, самостійне здобуття
знань, забезпечує емоційне піднесення. Наприклад, у старших класах рольова гра «Учитель» триває цілий урок. Педагог
пропонує старшокласникам побувати на місці вчителя, підготувати певний етап
уроку самостійно. У цій роботі важливий самоаналіз роботи, самооцінка, що
забезпечує критичне ставлення до власної діяльності та вимогливість до
навчальної підготовки. У кінці уроку учитель робить свій аналіз роботи
учнів-учителів (більш позитивний), виставляє оцінки їм та тим учням, яких було
оцінено протягом уроку, підводить підсумок;
робота «Годинник» проводиться у 6 класі під час вивчення теми «Числівник». Дана робота із
саморобним чи справжнім годинником, який передається у групі по колу: перший
учень на годиннику керує стрілками та ставить відповідний час, наступний учень
проговорює правильну форму вживання числівників на позначення часу. Тренер
підходить до кожної групи та контролює правильність утворених мовленнєвих
форм.
Важливим моментом у використанні
елементів тренінгу є повторення складених колективно на першому занятті правил роботи під час тренінгу, серед
яких заборона принижень, насміхань, вислуховування думки інших, повага до
співрозмовника тощо.
Переваги
тренінгу полягають у можливості проводити їх будь-де, в усвідомленні змісту
роботи учнями, на тренінгах можна рухатись, працювати руками, можна розмовляти,
учень на такому уроці намагається зрозуміти істину, самостійно здобуває знання.
Елементи тренінгу учитель застосовує на уроках української мови та літератури
на основі досвіду, здобутого на міжнародному навчально-виховному семінарі
«Майбутнє починається сьогодні».
Оновленням традиційної навчальної діяльності також є обов’язкове та
систематичне урізноманітнення уроків упровадженням вчителем на уроках
української мови та літератури інтерактивних технологій, проблемного та проектного
навчання, уроків-тренінгів, уроків-змагань, уроків-диспутів тощо.
На основі даної практики вчитель робить висновок, що такий ідейний підхід у навчанні стимулює
інтелектуальну діяльність учнів та сприяє удосконаленню її інтелектуальної
компетентності.
Проблемне та
проектне навчання
Досвід показує, що коли вивчення нового матеріалу стає предметом активної
пізнавальної діяльності самих учнів, він засвоюється набагато краще, а сам
процес навчання сприяє розвитку інтелектуальних та творчих здібностей дітей.
Інтелектуальна активність, на думку
педагога, розвивається лише при застосуванні активних методів навчання, що
найбільше стимулюють розвиток творчих сил, при яких знання та уміння не даються
у готовому вигляді, а набуваються внаслідок інтелектуальних та вольових зусиль
учнів, в процесі активної та самостійної пізнавальної діяльності, що вимагає дослідницької
роботи, вміння користуватись набутими знаннями, власним життєвим досвідом і
спостереженнями.
Учні підліткового віку схильні до експериментування, що виявляється, зокрема,
в небажанні все приймати на віру. Вони проявляють широкі пізнавальні інтереси,
пов'язані з прагненням все самостійно перевірити ще раз, особисто переконатися
в істинності та усвідомити навчальний матеріал. [9]
Учитель на уроках української мови та літератури працює за принципом зменшення підказок, тому
завдання носять дослідницький і конструкторський характер, спрямовані на
отримання учнем майбутньої професії особливо у випускних класах. Завдяки цьому
відбувається активний процес становлення тих інтелектуальних та практичних
умінь і навичок, які в майбутньому можуть знадобитися для вдосконалення
професійних здібностей.
Таким чином, учитель застосовує активні,
зокрема проблемно-пошукові методи навчання, що лежать в основі проблемного та
проектного навчання.
Прийом дослідження або
спостереження є власним методичним здобутком,
який учитель вважає основним та
ефективним засобом засвоєння нового теоретичного матеріалу. Тому автор зосереджує увагу саме на даному
методичному прийомі, пропонуючи його використання учителям української мови під
час вивчення нової теми. Учитель створює проблемну ситуацію, викликає потребу в
пошуці не просто відповіді, а причинново - наслідкових зв’язків, формує уміння
робити висновок та логічне обґрунтування, протягом незначного часу активізує
процеси аналізу та синтезу, сприяє стійкому усвідомленню, а відповідно і
розумінню, міцному запам’ятовуванню теоретичного матеріалу, що є першим щаблем
у формуванні інтелектуальної компетентності.
Наступний етап формування
інтелектуальної компетентності включає у себе завдання, що допомагають учневі
виділити досліджений матеріал у вправі з підручника, розвивальній вправі, грі
чи у спеціальному завданні, підготовленому вчителем, з даної теми.
Прийом дослідження має таку
будову:
а) представлення
проблеми;
б) висування гіпотез
учнями щодо її вирішення чи
обґрунтування
лінгвістичної ситуації;
в) формулювання
висновку чи складання правила.
Прийом спостереження відрізняється від дослідження постановкою
завдання: учні самі визначають сутність проблеми та переходять до її вирішення.
Учитель під час цієї роботи виконує роль координатора.
Для закріплення учнями самостійно
здобутих знань під час дослідження ефективними є оновлені традиційні методи та
прийоми, представлені в даній роботі.
Наприклад:
Дослідження №1 ( Називні речення,8 клас )
1. Дослідіть речення.
2. Установіть змістовий
зв'язок між словами.
3. Чому ці речення по різні
сторони таблиці? У чому їх різниця?
Зимовий сад.
|
Сад зимовий.
|
Односкладне, називне речення
|
Двоскладне речення
|
Висновок заносимо до таблиці.
Дослідження № 2 (Написання заперечних займенників, 6 клас)
Дослідіть
схеми та складіть правило про написання заперечних займенників разом та окремо.
ні в кого ні до
чого ні на скільки ні при чому
Висновок: заперечні займенники пишемо разом, а коли вони
розділені прийменником, то пишемо окремо три слова.
Дослідження №3 (Дієслово,7
клас)
1. Чим відрізняються слова кожної колонки?
2. Що спільного між словами різних колонок?
3. Що означають слова у колонці1, 2. 3?
1
|
2
|
3
|
зелень
|
зелений
|
зеленіти
|
зима
|
зимовий
|
зимувати
|
трійка
|
третій
|
потроїти
|
Іменники, числівник
|
Прикметники, числівник
|
Дієслова
|
Висновок записуємо у таблицю та
обговорюємо усно.
Організацію
проектної діяльності учнів учитель
розпочинає уже в 5 класі, але така робота триває не довше 1 – 2 уроків. В
основі проектного навчання важливим етапом вбачає педагог вибір проблеми та
постановку ключових та тематичних питань, мета яких мотивувати, стимулювати
інтелектуальну активність учнів. Якщо зацікавити учнів ідеєю дослідницької
діяльності вчителю вдалося, можна прогнозувати позитивний результат учнівської
дослідницької роботи.
Наприклад, під час реалізації методичним об’єднанням вчителів української мови ЗОШ №2
загальношкільного навчально – виховного проекту «З Україною в серці», учитель залучила до дослідницької
діяльності в рамках проекту учнів 7-их класів, які досліджували питання: 1
група - «Якою мовою спілкуються
фастівчани», 2 група – «Скільки років
українській мові?» Учні опрацьовували додаткову літературу, працювали з
Інтернет – джерелами, проводили опитування односельців. Результати досліджень
учні представили у вигляді мультимедійної презентації, яку самостійно
коментували на уроці української мови.
Отже, проблемне та проектне навчання у ході дослідницької діяльності
забезпечує усвідомлене засвоєння навчального матеріалу за допомогою логічного
осмислення його сутності. Постановка проблеми та її вирішення відіграють
конструктивну роль у формуванні інтелектуальної компетентності.
Інтерактивні технології
Формування інтелектуальної компетентності під час навчального процесу
вимагає напруженої розумової праці від учня та від учителя. Використання
інтерактивних технологій при цьому забезпечує атмосферу співробітництва,
порозуміння, доброзичливості, сприяє ефективній реалізації особистісно
зорієнтованого навчання і, відповідно,
сприяє активному процесу формування інтелектуальної
компетентності.[22]
Учитель розпочинає використання простих елементів інтерактивних технологій
уже з 5 класу: робота в парах, малих групах, мозковий штурм. Кожне заняття
включає в себе повторення правил роботи в групі та в класі, розподіл доручень у
групі. Така робота є складною, вимагає ретельної підготовки учителя, учнів,
тому не є частою, але є систематичною, і результат вартий цього. Після кількох
старанних підготовок викладач відчуває зміни у ставленні учнів та в атмосфері
класу, яка служить стимулом в інтелектуальній діяльності.
Використання елементів інтерактивних технологій сприяють формуванню інтелектуальної
компетентності на різних етапах уроку. Отже,
застосування інтерактивних технологій на кожному етапі уроку здатне сприяти формуванню
інтелектуальної компетентності. Ефективність роботи залежить від ретельної
підготовки вчителя та терпіння на перших етапах такого навчання, а результат –
розвиток інтелектуальних психологічних процесів та компетентність.
Використання
засобів ІКТ
Використання засобів ІКТ на уроках української
мови та літератури є одним з найефективніших сучасних засобів формування
інтелектуальної компетентності учнів,
який задовольняє потреби підлітка відповідно до розвитку
науково-технічного прогресу.
Питання використання засобів ІКТ для навчання мови вже певним чином
розглядалося в літературі. Так С.З. Алборовою
[16] при обґрунтуванні необхідності використання ІКТ в освітньому процесі,
зазначається, що наявні дидактичні можливості відповідних технічних засобів співвідносяться
з наступними бажаними характеристиками засобів:
·
забезпеченням
індивідуалізації та диференціації навчання з урахуванням задатків та здібностей
учнів, що розвиваються;
·
наданням можливості
самостійної, творчої, у тому числі, справжньої дослідницької діяльності вчителя
й учнів;
·
наявністю надійного
зворотного зв'язку та можливості управління пізнавальною діяльністю;
·
забезпеченням стійкої
мотивації пізнавальної діяльності;
·
сприянням вільному
доступу будь-якого учня або вчителя до інформації, що складає предмет вивчення
в навчальних закладах усіх типів;
·
забезпеченням надійного
збереження та необхідної обробки інформації;
·
наданням можливості
широкої комунікації між учнями та вчителями регіону, країни, представниками
різних культур [2].
Учитель у своїй педагогічній діяльності
на основі досвіду, здобутого на курсах «INTEL – навчання для майбутнього» вважає
ефективними у педагогічній діяльності різні методи роботи із засобами ІКТ на
уроках української мови та літератури, у позакласних заходах.
Використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій сприяє
розвитку інтелектуальної компетентності школярів у процесі підготовки до
зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури, а крім
того, надає можливість вивільнити навчальний час - рутинну та механічну роботу
можна «перекласти» на комп’ютерну програму. Працюючи з електронними тестами, кожен учень індивідуально здобуває досвід
роботи з тестами, закріплює навчальний матеріал та відразу знайомиться з
результатом власної діяльності, готуючись до проходження ЗНО. Завдання учителя
полягає в підборі тестових завдань (учитель
використовує розроблені сучасними вітчизняними педагогами тестові комп’ютерні
програми, наприклад, «Тест Шестопалова»), у проведенні з учнями інструктажу щодо
роботи з ІКТ та у контролі самостійної роботи учнів, у фіксації її результатів.
Вибір програмного засобу навчання та використання засобів ІКТ залежить від матеріально-технічної
бази навчального закладу (наявність у класі комп’ютера та телевізора або вільний
доступ до кабінету інформатики), а також від рівня доступності програмного
забезпечення. Аналізуючи можливості різних програмних засобів навчання, учитель
виділяє як достатньо простий та доступний у використанні табличний процесор
«Microsoft Excel», робота в середовищі якого вивчається в курсі інформатики,
тому у більшості учнів його застосування не викликає великих утруднень,
програмні забезпечення Microsoft Office: Power Point, Word, Publisher та спеціальні навчальні програми з української мови та літератури: «Мовний
тренажер», «Мовний практикум», розробки уроків-презентацій сучасних педагогів,
медіа-твори, власні та учнівські
розробки презентацій.
Отже, використання засобів ІКТ на уроках української мови та
літератури підвищує інтерес учнів до навчання, викликає бажання до самостійної
творчої та інтелектуальної, дослідницько-пошукової діяльності, що забезпечує
формування стійкої інтелектуальної
компетентності учнів.
ВИСНОВОК
Пріоритетність формування інтелектуальної
компетентності школярів обумовлюється сучасними тенденціями в освіті, на ринку
праці, де перевагу мають спеціалісти з високим рівнем ІК (інтелектуальної
компетентності). Учитель перш ніж стимулювати
та підтримувати процес самоосвіти дитини пропонує створювати умови для
самоосвітньої діяльності, активної взаємодії, у процесі якої учень виступає як
суб’єкт і тим самим задовольняє свої потреби.
Новизною запропонованого
досвіду з формування інтелектуальної компетентності є те, що
такий компетентнісний підхід мало досліджений у методиці викладання української
мови та літератури. Крім того, відповідно до вимог сучасної педагогічної
освіти, учителем розроблений комплексний
інноваційний підхід до навчання, що базується на принципах особистісно зорієнтованого навчання,
змістовою основою якого є проблемне
навчання, а підручними засобами – інтерактивні
технології, засоби ІКТ, проектне навчання,оновлені традиційні прийоми навчання. У
даній роботі учитель представляє власні методичні ідеї , зокрема, дослідження
як форму сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу; знайомить з
особливостями впровадження технології тренінгу на уроках
української мови та літератури.
Учитель працює над експериментальним
упровадженням сумісно з психологом школи
контролю «І Q» в учнів 8-их класів. Результати визначення
рівня ІК підтвердили думку багатьох світових психологів: восьмикласники, які
мають невисокі результати у вивченні української мови та літератури, мають
часто однакові, а то й вищі рівні ІК, ніж у відмінників. Завдяки знайомству з
результатами ІК-тестів, учителі по-новому почали дивитися на процес навчання
учнів, а учні, побачивши у собі потенціал, почали активніше працювати на
уроках.
Використання інтерактивних технологій,
забезпечуючи особливу атмосферу навчання, активізує інтелектуальну діяльність
учнів, формує стійкий інтерес до навчання. Організація на уроках проектної діяльності є важливим і
надійним засобом активізації мислення та інтелектуальної діяльності учнів,
важливим стимулом у розвитку пізнавальних інтересів, ініціативи і творчості
учнів.
У роботі відзначається позитивний вагомий вплив використання інформаційно-комунікаційних технологій у
процесі навчання української мови та літератури на формування та розвиток
інтелектуальної компетентності учнів, а також підвищення ефективності
підготовки старшокласників до зовнішнього незалежного оцінювання за умови
використання програмних засобів навчання.
Розроблена вчителем тренінгова
навчально-виховна технологія оживляє
процес вивчення української мови та літератури, створює позитивні умови для
активної інтелектуальної діяльності учнів на уроках.
Результат визначається
високим та достатнім рівнем сформованості
інтелектуальних компетентностей у випускників, що дає можливість учням у перспективі
мати високі результати під час проходження ЗНО, повноцінно реалізуватися в соціумі, що є основною метою співпраці педагога з учнями.
Завдання методичної
системи учителя не просто дати учням певний обсяг
знань, а навчити ними користуватися та застосовувати на практиці; виховати
людину, здатну творчо та критично мислити, приймати рішення, мати свою позицію,
брати на себе відповідальність, адаптуватися до умов мобільності, швидкої зміни
соціальних ролей, тобто бути людиною інтелектуально компетентною.
БІБЛІОГРАФІЯ
1.
З А К О Н У К Р А Ї Н И Про
освіту.
2.
КОНЦЕПЦІЯ ЗАГАЛЬНОЇ
СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ (12-РІЧНА ШКОЛА)
3.
Абрамова Г.С.
Возрастная психология. М., 1997. - Гл. 16.
4.
Айзенк Г. Інтелект:
новий погляд. / Питання психології, 1995, № 1.
5.
Акімова Н.К., Козлова
В.Т. Вправи з розвитку розумових навичок. С- Пб., 1998
6.
Амонашвили Ш.А.
Личностно – гуманная основа педагогического процесса. – Мн.: Университетское, 1990. – 560с.
7.
Амосов Н.М. Алгоритмы
розума. – Киев: Наукова думка, 1979. – 223с.
8.
Ангеловски К. Учителя и
инновации: кн. для учителя: пер. с макед. – М.: Просвещение,
1991. – 159с.
9.
Вікова психологія /За
ред. Г.С. Костюка. - Київ, 1976.- Розділ VI.
10.
Воробцова В.В. Досвід
роботи.
11.
Гарднер Г. Структура
разума: теория множественного интеллекта /
12.
Г. Гарднер. – М.:
Изд.дом «Вильямс», 2007. – 512 с.
13.
Гриньова М.В. Саморегуляція
навчальної діяльності школярів (теоретично - методичний аспект). – Полтава: « Кобеляки »,
1996. – 253 с.
14.
Зак З.А. Методика
розвитку інтелектуальних здібностей у дітей. М.,2001
15.
ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ /
е-журнал «Педагогічна наука: історія,теорія,
практика, тенденції розвитку» / Поточні
номери журналу та їх автори / Випуск
№2 [2010] /
16.
Зеер Э.Ф. Психология
профессий: Учебное пособие для студентов ВУЗов. – Академический проект, Фонд «Мир»., 2008. – 272 с.
17.
Зимняя И.А. Педагогическая
психология: Учебник для ВУЗов. – 2-е изд., доп., испр. и перераб. – Логос., 2008. – 384 с.
18.
Обухова Л.Ф. Детская
психология: теории, факты, проблемы. /
19.
Обухова Л.Ф. - М.:
Тривола, 1996. - 360 с.
20.
Поліванов О.М.
Психологія інтелекту. М., 1997.
21.
Пометун О., Пироженко
Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання:науково-методичний посібник. – К: А.С.К., 2001.- С.192.
22.
Ротко М.В. Релігійна та
інтелектуальна обдарованість людини.
23.
Стоунс Э.
Психопедагогика. Психологическая теория и практика обучения. /Эдгар
Стоунс. - Пер. с англ./ Под ред. Н.Ф.Талызиной. –М.: Педагогика,
1984. - 472 с., ил.
24.
Суботін О.Ю. Дидактичні
ігри та інтелект. М.,- 2000.
25.
Тамберг Ю.Г. Розвиток
інтелекту дитини. С-Пб., 1998 здібностей. Ярославль, 1996.
26.
Ткачук Т.А. Досвід
роботи.
27.
Фіцула М. М.
Педагогіка: навчальний посібник для студентів вищих педагогічних
закладів освіти. / Михайло Миколайович Фіцула – К.: Видавничий центр
«Академія», 2002. – 528 с. (Альма-матер).
28.
Холодная М.А.
Психология интеллекта: Парадоксы исследования. – 2-е изд., перераб. и
доп. – СПб.: Питер, 2002. – 272 с.
29.
Швайко Г.С. Ігри та
ігрові вправи для розвитку мови та розуму - М., 1998.
30.
Шведова Л.М. Розвиток
логічного мислення, кмітливості, уяви та інтелекту. -Донецьк, 2004.
31.
Forrester J. System
dynamics – a personal view of the first fift years / J. Forrester. – System
Dynamics Review. – 2007. – Volume 23. – Issue 2-3. – P. 345-358
32.
Morecroft J. D.W.
Modelling for Learninп Organization / J. D.W. Morecroft, J. D. Sterman. – NY: Productivity Press; 2000. – 432 p.
Інтернет- ресурси
·
Літературна
iнтернет-бібліотека школяра: http:/ litbоок.bу.ru
•
Електронна бібліотека
"Джерело": ukrlib.com
•
"Літературна
газета" – http://www.lgz.ru
·
nsportal.ru/shkola/mirovaya-khudozhestvennaya-kultura/library/ikt-kak-sredstvo-razvitiya-poznavatelnogo-interesa
Немає коментарів:
Дописати коментар