Українська література

           

Завдання на час карантину

         з 04.02.2019 по 08.02.2019

6 клас

Тема 1.  Ірина Жиленко. - Що  реального і фантастичного в поезії «Жар-Птиця»?                            Дізнайтеся, прочитавши вірш.

Тема 2. «Підкова», «Гном у буфеті»        Знайдіть рядки  про дружбу, доброту, красу,  про людське щастя і шляхи до нього у цих віршах.         Подумайте. що може врятувати сучасний світ?

Тема 3. Ігор Калинець. Талановитий український поет, автор віршів . 

                                                                

                                                               Збірка віршів для дітей «Дивосвіт» або 

             «Книжечка для Дзвінки»:

           «Стежечка», «Блискавка», «Веселка», «Криничка», «Дим» ...

                 (вивчити один з цих віршів напам'ять на вибір)

                                            

                У підручнику цих віршів немає!!!

         Своєрідна форма його поезій, зверніть увагу - відсутні розділові знаки! Персоніфіковані образи природних явищ –  стежка, блискавка, дим.

      Знайдіть у віршах дивовижне й незвичайне в нашому повсякденному житті.

          Які рядки розповідають про гармонію людини й природи? 

Ігор Калинець

(рік народження 1939)

       Ігор Миронович Калинець народився 9 липня 1939р. в м. Ходорові на Львівщині. У 1956 р. закінчив середню школу й вступив до Львівського університету. 

      1961р., закінчивши філологічний факультет Львівського університету, почав працювати в обласному архіві. 

     Творчий доробок І. Калинця становить 17 поетичних збірок, що згруповані в двох циклах: «Пробуджена муза» (9 збірок) і «Невольнича муза» (8 збірок). 

    За громадянську непокору в тематиці віршів був репресований радянською владою: отримав 6 років суворих таборів і 3 роки заслання, які відбув на Північному Уралі і в Забайкаллі. В ув'язненні поет працював токарем і кочегаром. 

     Після повернення із заслання, він працював редактором журналу львівського обласного відділу Фонду культури. У 1991 р. у Варшаві вийшов перший том циклу «Пробуджена муза», а в США — другий том «Невольнича муза». 

        У 1977 році Ігор Калинець був нагороджений премією ім. І. Франка в Чікаго, у 1992 році отримав премію імені В. Стуса, а за книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій» був удостоєний Національної премії України ім. Т. Шевченка. Остання книжка «Слово триваюче» вийшла друком у Харкові в 1997 р. 

       У доробку поета чимало творів і для дітей, наприклад, «Книжечка для Дзвінки», видана в Києві в 1991 році. Дзвінка — це ім'я коханої видатного карпатського ватажка опришків Олекси Довбуша, пам'ять якого й досі вшановують на Західній Україні. Також ім'ям Дзвінка Ігор Калинець назвав свою доньку.
    
       У поезії «Писанки» поет змальовує образ найдорожчої для кожного людини — мами. А в першій книжечці для Дзвінки (донечки) — «Дивосвіт» автор оживлює образи Стежечки, Блискавки, Веселки, Диму тощо, примушуючи читача замилуватись красою природи і пробудити любов до неї. 

                                      7 клас

Богдан Лепкий Коротко про письменника.  «Мишка (Казка для дітей: для малих і великих)»                       Подумайте про : - актуальні морально-етичні питання у творі; - збереження загальнолюдських цінностей.

- Яка трагічна і яка комічна ситуації у казці, роль  їх у розкритті основної думки,  моралі?    Створіть власне закінчення твору.

               Богдан Лепкий 
         Богдан Теодор Нестор Лепкий народився 4 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім, на Тернопільщині, в сім’ї священика.

        З шести років жив у Бережанах, у діда священика. Основи шкільної науки Б. Лепкому викладав домашній учитель.

        З 1878 р. навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання у Бережанах. Після закінчення школи вступив у 1883 р. до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання. Після закінчення гімназії у 1891 вступив до Віденської Академії мистецтв, щоб здобути малярську освіту, але згодом, через три місяці переводиться на філософський факультет. 

        Туга за Батьківщиною спонукала Лепкого перейти до Львівського університету, де він поринув в українську культурну стихію. 1892 — 1895 навчався у Львівському університеті, по закінченні якого працює вчителем-суплентом в Бережанській гімназії (1895 — 1899). 

         Займається творчою діяльністю. З’являються перші оповідання: “Дідусь”, “Нездала п’ятка”, “Над ставом”, “Гусій” та ін.

         1897 р. з дозволу Папи Римського одружився з донькою свого дядька по батькові — Олександрою, яку здавна кохав. 1899 р. — їде до Кракова, де розпочинає свою викладацьку (педагогічну) діяльність в гімназіях ім. Яна Собєского, св. Яцка та св. Анни, читав лекції з української мови та літератури. Згодом отримав посаду лектора в Ягелонському університеті.

        У Кракові Б. Лепкий створив своєрідний український центр у польському літературному середовищі. 1912 р. Б. Лепкий вступив до партії «Християнсько-Суспільний Союз» у Львові. 

         Перша світова війна застала сім’ю Лепких у Кракові. Восени 1915 р. Б. Лепкий був мобілізований до австрійського війська. Завдяки сприянню друзів не був відправлений у діючу армію, а виїхав у Німеччину для освітньо-культурної роботи. Тут з листопада 1915 р. мешкав у м. Раштат біля Бадена, працював на просвітницькій роботі в таборах для військовополонених солдатів царської армії, спочатку в Фрайштаті, а потім у Раштаті біля Бадена (викладав історію літератури). З 1916 — просвітницька праця у таборі Вецляру, де Лепкий провадив малярську школу. Влітку 1917р. відвідав Львів, Бережани, могилу батька Лепкого в селі Жуків, побачився з рідним братом, січовим стрільцем Левом Лепким.

       Наприкінці 1925 р. Лепкий повернувся до Кракова і знову працює в університеті, де його іменовано доцентом, керівником кафедри української літератури, пізніше — професором Ягелонського університету (1932).

       Друга світова війна розпочалася, коли Б. Лепкий зі своєю сім’єю перебував на відпочинку у Черче. 23 вересня 1939 року вони повертаються до Кракова (Польща).

        Останні роки життя були найтяжчі, Краківський університет було закрито, Лепкий залишився без роботи, без пенсії, що спричинило матеріальну скруту. Проте літературну працю він не покинув: написав книжку мемуарів “Бережани” — третю частину “Казки мойого життя”, яку він не закінчив, повість “Крутіж”, чимало віршів; перекладав з української на німецьку, дописував до українських журналів. “Краківських вістей”.
       21 липня 1941 р. Б. Лепкий помер. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові (Польща).

              Джерело: https://dovidka.biz.ua/bogdan-lepkiy-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

  Це все! Успіхів!

Зірка Мензатюк Читайте тут:

                 

Література на літо 

для шестикласників:

Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки». Ярослав Стельмах. «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера».
Леся Воронина. «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку №9».

Запрошую перевірити знання ! 
Відправляйте відповіді на запитання на адресу: anyatettam@gmail.com

Українська література . 6 клас. Календарно- обрядові пісні літнього циклу. 
Тестування

         Павло Григорович Тичина    (1891-1967) поет-символіст    Поет світового масштабу;  дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа;  хліборобський (селянський) Орфей;  бард Центральної Ради. 

      Народився в с. Піски Чернігівської області в родині дяка. 

      Отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та ін.  

      Навчався у Чернігівській духовній семінарії, потім – у Київському комерційному університеті, який не закінчив у зв’язку з революцією.  

       Працював в хорі (спочатку солістом, а потім – диригентом). 

       Працював у газеті «Нова рада»(1917), у журналі «Літературний вісник»(1918-1919). 

       Міністр освіти УРСР (1943–1948). Лауреат Сталінської премії (1941). Голова Верховної Ради (1953-1956). Лауреат Шевченківської премії (1962). 

       Герой Соціалістичної Праці (1967).  Перший вірш «Блакить мою душу обвіяла» у 1907 р. 

       У 1911 р. після прослухання вірша Тичини «Розкажи, розкажи мені, поле..» Коцюбинський заявив: «Серед нас справжній поет».

Т. Г. Шевченко

Батьківщина... Що ми вкладаємо у це поняття? Це знайома стежи­на до школи, левада біля річки, берізка під вікном, птахи в небі, вірний пес. Тобто це все те, що ми не можемо не любити, як маму, тата, без чого ми не можемо жити, як без води, повітря, сонця. Це те, що ми повинні берегти, плекати, бо це і є наша рідна земля, наша Україна.

      Коли людина далеко від Батьківщини, то надзвичайно близьки­ми і милими її серцю є спогади про рідний край, батьківську хату, ма­льовничу природу.
 5 квітня 1847 р. Т. Г. Шевченка було заарештовано як члена Кирило-Мефодіївського братства.

    17 Квітня поета привезли до Петербурга й ув’язнили у казематі Петропавлівської фортеці (казе­мат - це приміщення у фортецях, де тримали в’язнів).

        Крім допитів, були ще довгі дні й ночі в одиночній камері, майже півтора місяця. Що переживав, передумав поет у тій похмурій самотині, ми б так ніколи й не довідалися, якби не поезія.

        Шевченкові пощастило роздобути великий аркуш паперу. Склав­ши аркуш учетверо, написав на ньому 13 віршів. Справжнім шедевром серед цих поезій справедливо вважається вірш «Садок вишневий коло хати...».

        Ця поезія — одна з найсонячніших струн Шевченкової пейзаж­ної лірики. Як у жахливих казематних умовах міг бути створений такий сонячний твір?

   -   Чи є у цьому вірші художні засоби мови (метафори, епітети, порів­няння)?

          У ньому немає узвичаєних художніх засобів, ніяких барв, а вечір в Україні постає перед нами в усій красі. Про такі твори го­ворять, що вони написані так майстерно, що майстерності не вид­но зовсім.

     Ми чуємо і бачимо чудову картину природи, праці й побуту селянської сім’ї за допомогою зорових і слухових образів, які створює поет:

Зорові образи - образи, які уявляємо собі, читаючи поезію. 

                                      (садок вишневий, плугатарів з плугами...)

Слухові образи -  образи, які чуємо, читаючи поезію. 

                      (хрущі над вишнями гудуть, співають дівчата ...)